Подруга запросила мене на весілля, але коли я дізналася, де і як вони будуть святкувати, вирішила якомога швидաе відмовитися.

Моя подруга студентських років Тамара вирішила узаконити стосунки з батьком своєї дитини. — Вітаю, а коли весілля? — поцікавилася я у неї. Пам’ятаю, що в особистому житті Тамари завжди були проблеми. Зараз їй 35-а вона все незаміжня. Але рік тому на світ з’явився її прекрасний хлопчик. І ось вона-довгоочікувана новина: вони зі Степаном скоро розпишуться.

Вона покликала мене на весілля. Я погодилася, але далі почалися труднощі. Церемонія буде орrанізована в селі чоловіка — в якійсь глибинці. Прийде все село, плюс-запрошені гості. Добиратися довелося б як на край світу. Їхати по ґрунтовці, потім пішки кілька кілометрів. А якщо сніг-то це жах, і ніяких попутних машин не буде… Подзвонила Тамарі і поцікавилася, чи зможуть вони мене зустріти. Та відповіла, що постарається. А коли запитала, чи знайдеться у них кімната, щоб я переночувала, вона сказала:

«та підберемо що-небудь». Уявіть собі кімнату в старому сільському будинку у незнайомих людей. Сумнівне задоволення. Покопалася в Інтернеті. Поблизу ніяких готелів не було. Сіла, стала думати, як ввічливо відмовити подрузі. Можливо, багато хто скаже, що сільське весілля – це найромантичніше, що можна собі уявити. Може бути. Але краще міським знати, що труднощі вас чекають з самого початку: від дороги – до ночівлі. Що мені тепер робити? Я не знаю! Чи можна відмовити близькій подрузі так, щоб вона не образилася?