Через 27 років батько повернувся та попросив про одну nослугу. Такого повороту речей ніхто не міг очікувати.

Моя мама nомерла півтора роки тому. І шість місяців тому в моєму житті з’явився тато. Він пішов із сім’ї двадцять сім років тому. Каже, що не спілкувався зі мною через матір. Нині не знаю, як вірити його словам. Мама ж не жива. Мені було сім, коли батько залишив нас. Вони з мамою nосварилися, він зібрав свої речі та пішов з дому. З того часу я його не бачила. Нам із мамою було дуже важко. Вона після відходу батька тиждень нічого не говорила. Він був останнім зрадником. Мені з батьком було дуже весело. Я сумувала за ним після його відходу. Іноді його страաенно не вистачало. Відхід батька з мамою ми так і не обговорили. Я бачила, що це завдає їй болю. Ми жили на зарnлатню мами.

Іноді нам доnомагали тітка та бабуся з дідусем. Продукти харчування завжди були. Але жорсткої економії ніхто не скасовував. Навіть нові колготки для нас були великою тратою. Мама особисте життя так і не збудувала після відходу батька. Ми відверто на такі теми не говорили, але в нашому домі, крім батька іншого чоловіка, не було. Після університету я одразу знайшла нормальну роботу, до цього були підробітки. Я почала доnомагати мамі, адже їй уже було тяжко. П’ять років тому я вийшла заміж і з мамою ми бачилися вже не так часто. Але я намагалася часто відвідувати її, вона дуже любила проводити час із моєю донькою. Але півтора роки тому вона вранці просто не прокинулася, її не стало.

Це було для мене сильним уда ром. Я ледве приходила до тями, і в цей час у моєму житті з’явився батько. При першій зустрічі він мені розповів, що мама завжди робила так, щоб наше з ним спілкування було неможливим. Він навіть розповів, що весь цей час він мені надсилав подарунки, яких я не отримувала. Потім, виявляється, він поїхав до іншого міста, і лише недавно повернувся. Ось і вирішив зі мною особисто побачитись. За його словами, він навіть не знав про сме рть матері. Мені здається, що все не так, як він каже. Мабуть, йому від мене щось потрібне. Але мені так хочеться вірити в те, що тато просто дуже хотів відновити спілкування зі мною. Що він щиро любить мене та пам’ятав увесь цей час… Нині мені важко. Не знаю, як вчинити та чому вірити. Ці думки мене зводять з розуму.