Фуру Петра обігнала чорна іномарка, з якої виkинyли великий мішок. Коли він підібрався ближче — його nересмикнуло

Петро повертався з далекого рейсу. Дорога була йому добре знайома, тому він впевнено звернув від траси в ліс. Так він неабияк зрізав шлях. На порожній дорозі його обігнала чорна іномарка, та з такою швидкістю, що його фуру колихнуло. Петро здалеку побачив, як з іномарки викинули щось нагадує мішок і на великій швидкості рвонули далі. Хлопець вирішив перевірити «мішок». Коли він підібрався ближче — його пересмикнуло. У заметі лежав чоловік у віці. Він був дуже слабкий, тому не міг сам вибратися. Петро доnоміг тому вибратися і дійти до його фури. У кабіну Петро включив пічку, налив з термоса гарячої кави і подав старому.

Там вже почав розпитування. — Хто це був? — Цей мерзотник-мій пасинок, Ігор. Старий трохи відігрівся і розповів. — На поминках дружини, nомерла вона від серцевого нападу (син довів своїми викрутасами), той сказав, щоб я звільнив квартиру. Я запропонував розміняти її. На що він заявив, що ділити квартиру з приживалою не має наміру. Мені нікуди було йти, і той про це знав. Тому запропонував » Одягайся. Є для тебе житло. Я тебе відвезу». Ось і привіз… — Ну і нікчемність! Йому це ще відгукнеться. Ми зараз поїдемо до мене додому, а завтра знай демо куди вас поселити. Є у мене друзі у відповідних організаціях. Проконсульт ують. — Сказав Петро. Петру було шkода старого, те, що той розповів, виходило за рамки розуміння.

Хлопець вирішив, що з друзями покарає Ігоря за проступок з батьком, хоч би і не рідним. Двері квартири Петро відкрив своїм ключем. Мами вдома не було. Може бути, в магазин пішла, а може в гостях у сусідки. Петро посадив Федора Петровича за стіл на кухні і заварив чай. — Вип’ємо поки чайку, поки мама прийде і нагодує нас. — Сказав він старому. Хвилин десять потому грюкнули вхідні двері. — Мам! Ми тут, — Петро встав назустріч матері і обійняв її. — Познайомся, це Федір Петрович. Ма-ам, що з тобою?! Петро розхвилювався, побачивши сльо зи на її очах. Повернувся до гостя, той здивованими очима дивився на Марію Іванівну… Так Федір і Марія зустрілися після довгої роз луки, щоб більше не розлучатися ніколи.