Знали і мама, і тітка, і сестра — цей план я озвучила, коли зібрала їх на торт з нагоди закриття іnотеки. А коли прийшов час, я просто відключила домофон і телефон. Мені заявили, що мені теж допомагати тепер не будуть.

Вирішила я собі раз в житті подарувати два тижні відпочинку, але судячи з реакції рідні, я не мала на це право. Мене образили і чекають, що я вибачусь. Але я не планую, бо провини за собою не відчуваю! В цьому році я нарешті закрила іпотеку. До цього п’ять років працювала без вихідних і відпусток, часом ще й не на одній роботі. Вимотує це все неймовірно, сил не було ні на особисте життя, ні на себе, ні на кого. Була величезна мета — закрити скоріше іпотеку, всі сили спрямовувалися туди. І ось я нарешті повноцінна власниця нерухомості, скинула боргове ярмо, залишила собі лише одну роботу і нарешті почала планувати відпустку. У моїх мріях не було подорожей. Було багато сну, улюблені книги, серіали, смачна їжа і інші приємні дрібниці. Я не приховувала, що збираюся у відпустку. Знали і мама, і тітка, і сестра — цей план я озвучила, коли зібрала їх на торт з нагоди закриття іпотеки. — От і добре, що у відпустку їдеш: мені якраз стане в нагоді твоя допомога, треба б квартиру прогенералити, а самій складно. — Так, відпустка — це важливо, відпочинеш хоч. У нас на дачі чудове повітря — приїдеш, допоможеш, а ввечері баньку затопимо, м’яса пожаримо. — Хоч з племінницею поспілкуєшся, а то вона вже не пам’ятає, як ти виглядаєш. Зараз вона вже бігає, з нею легше впоратися. Потренуєшся.

Ми хоч з чоловіком з друзями зустрінемося! Мені такі перспективи на відпустку не сподобалися. Я всім кивала, усміхалася, не сперечалася. Навіщо стрясати повітря завчасно? А коли прийшов час, я просто відключила домофон і телефон, попередньо розіслала повідомлення, що на зв’язок вийду тоді-то. Все, ось тоді моя відпустка і почалася. Я виконала все, що задумувала і зрозуміла, наскільки мені було це потрібно. Така тяжкість з плечей звалилася, що здавалося, зараз взлечу. Виспатися і ні про що не турбуватися — найкращі ліки для мене. Життя заграло новими фарбами, набралося свіжих яскравих фарб. Я навіть на два побачення з одним чудовим хлопцем сходила, ще рано про щось серйозне говорити, але ми подобаємося один одному і нам приємно спілкуватися. Але у всій цій бочці меду є і ложка дьогтю. Рідня на мене образилася. Ну, мама і сестра образилися, тітка ніби як претензій ніяких не пред’являла. З їх слів виходило, що я їм вже пообіцяла, вони набудували планів собі, а я потім віроломно і нахабно їх кинула. Їм довелося назад все переплановувати і справлятися самотужки, а вони ж так на мене розраховували! Нагадую, я не битву за Батьківщину пропустила, а просто не кинулася наводити генеральне прибирання у мами і сидіти з дитиною сестри, поки вони з чоловіком гуляють.

Намагалася їм пояснити, що я втомилася, дуже хотіла відпочити, що мені це було життєво необхідно, але мене не почули. На їхню думку, їх прохання прості і приємні. Ми мусимо бути соромно, що я відмовилася допомагати. Мої почуття і емоції в розрахунок не бралися абсолютно. Подумаєш, замість двох тижнів відпочила б всього один — не остання же відпустка. Зате допомогла б рідні. Мені заявили, що мені теж допомагати тепер не будуть. Таке враження, що раніше просто пятились — ні дня без допомоги. Сто років ні про що не просила, та й навряд чи попрошу надалі. Мама чекає, що я вибачусь за свою поведінку, а я вже тепер принципово не буду цього робити. Моєї провини ні в чому немає. Її прибирання нікуди не пішло, вона просто теж пішла на принцип — їй потрібно було мене спантеличити. А я не захотіла турбуватися. Одним словом, буде мені урок і досвід. Бдьте готові, що якщо ви не дасте рідні сісти вам на шию і не покладете їм до ніг свій час і власні бажання, вони на вас образяться і ви станете назавжди відділеною від сімейного дерева гілкою. Ось так.