Мені було 5 років, коли мама nішла з життя. Папа не довго сумував. Він мене не ображав, як міг опікувався. Точніше, як вважав за потрібне. Казав: «Скажи спасибі, що не віддав тебе в дuтячий будинок.»

Мені було 5 років, коли пішла на небо мама. Папа довго не сумував. Він і до цього любив випити, а тепер з’явився офіційний привід з чистою совістю це робити. Він мене не ображав, як міг опікувався. Точніше, як вважав за потрібне. Казав: «Скажи спасибі, що не віддав тебе в дитячий будинок.» Дякую тато! Першу жінку він привів в будинок, коли не минуло й 40 днів. Чи не високі моральні принципи. Жінки змінювалися дуже часто, якісь були зовсім дивні, їм було все одно на все, крім себе і нічного часу з моїм батьком. Тому за будинком вони не стежили, нічим не займалися. Батькові це набридало, і він виганяв їх. Якщо жінка була хорошою господинею, працьовитою і красивою, то з часом сама розуміла, що їй з моїм батьком не по дорозі. Так ми з ним і жили. Коли мені було 9 років, в нашому будинку побувало вже мінімум два десятка жінок. Одного разу до нас прийшла тітка Ніна. Чи не жінка, а мрія. Не знаю взагалі, як така могла звернути увагу на мого батька. Красива, шикарна, прекрасно готувала і добре заробляла. Прожили ми 4 місяці, потім тато став не просто випивати, а не просихати. Видно, було, що тітка Ніна на межі, але не йшла. У нас з нею були хороші відносини, я дуже її любила, і вона відповідала взаємністю.

На той момент, якби не я, то вона вже б давно повернулася до себе. Йшов час, тато ставав нестерпним. Іноді, коли вдома було дуже важко, ми йшли гуляти з мачухою. Для прогулянок у нас не було поганої погоди, гуляли і в спеку, і в морози. Я любила їй розповідати свої сни. Ну як сни, я говорила їй, що мені це приснилося, а сама фантазувала. Ось я принцеса, а ось виграла в лотерею і купила коробку морозива. Вона слухала мене і робила серйозний вид. Якось увечері ми були з мамою Ніною будинку і готували пиріг, батька не було. Ми в такі моменти дуже раділи спокою.

Тут дзвінок у двері, відкриваємо — там поліція. Батька не стало під час якоїсь бійки. З рідні батька з сусіднього міста навіть ніхто не приїхав. Мачусі довелося організовувати все самій. Але через місяць приїхав татів брат дядько Борис, оформляти опіку наді мною. Який великої любові він до мене не відчували. Але воював з мачухою за мене. Звичайно, не я його сім’ї потрібна була, а квартира, непогано ж мати нехай і невелику квартирку, але практично в центрі міста, яку можна і здавати в оренду, і продати. І хоча багато хто говорить, що продати неможливо було в нашому випадку, але при бажанні можливо все.

Адвокат сказав мамі Ніні, що шансів у неї мало. Вона навіть не була батькові офіційною дружиною, а тут рідний дядько — повна сім’я. Але вона виявилася не тією людиною, яка здається. Тітка Ніна запропонувала їм варіант, що вони отримують квартиру, а вона — опіку наді мною. Не знаю, як вони це вирішили і оформили, але через два місяці мачуха стала моїм опікуном, а квартира дісталася дядькові Борису. Вона мені потім сказала: «Не переживай, дитинко, так, квартира тобі все одно б не дісталася. А без житла я тебе не залишу, все моє твоїм стане ». Квартира була у неї шикарна, татова навіть поруч не стояла. Вона потім зізналася, що не говорила йому про неї — боялася, що він своє житло спустить на вітер а потім і її. Виростила мама Ніна мене, як свою дитину. Дала мені освіту, турботу, встигла погуляти на моєму весіллі і дочекалася онука. Її не стало, коли мені було 28. Перебираючи документи на квартиру, я знайшла дарчу. Оформила вона її на мене відразу, як ми стали жити разом. Живемо зараз всією сім’єю в цій квартирі, часто згадую її. Все, що є у мене хорошого — це її заслуга … І моє серце сповнене вдячності до цієї жінки, моїй мамі Ніні.