Мама зі мною не розмовляє тільки тому, що тато подарував мені квартиру, де вони живуть.

Коли тато з мамою познайомилися. Мама вже мала сина від іншого чоловіка. Тільки стосунки з ним не склалися, вони розлучилися, і мама переїхала жити до бабусі. Потім вийшла заміж за мого батька, і народилася я. Коли бабусі не стало, двокімнатна квартира у спадок перейшла мамі. Ми жили у мого тата у трикімнатній, просторій квартирі. Мати здавала бабусину квартиру в оренду. Але коли брат одружився, вигнала квартирантів і передала ключі Петру та його молодій дружині. Незабаром у них народилися двійнята.

Після появи дітей мати заявила, що спише цю квартиру на брата. Мій батько був проти такого розвитку подій. Він вимагав, щоб квартиру чесно розділили навпіл між мною та братом. Проте мати стояла на своєму. Тоді батько сказав, що за такого збігу обставин свою квартиру він подарує мені. Мати тоді йому не повірила, що він так зробить. Папа говорив: -Квартира у шлюбі не нажита. Але якщо зі мною щось станеться, вона розділиться між тобою та матір’ю.

А що мати зробить зі своєю частиною? Вона точно подарує її Петрові. Вона заради сина на все готова. А ти, у кращому разі, зможеш купити кімнатку у гуртожитку. Я не хочу, щоб моя дочка залишалася без даху над головою. Мати, дізнавшись, що тато свій задум здійснив, на нього сильно образилася. Погрожувала розлученням і збиралася переїхати до брата. Але Петро сказав, що його дружина проти, щоб мати з ними жила. Після цієї розмови про розлучення затихли. Але мама все одно не розмовляє зі мною та татом.