Свекруха постійно відкладала на старість заощаджуючи кожну kопійку. Але один випадок із моїм чоловіком раз і назавжди змінив її життєву позицію

Я сама народилася в селі, а чоловік мій родом із міста. Ми з Олегом познайомилися, коли я приїхала вчитися до ВНЗ. Ми рік із Олегом зустрічалися, а потім він покликав мене заміж. Олег у мами єдиний син, вона його дуже любила і мене прийняла, як рідну дочку. На весіллі свекруха підійшла до мене і тихенько сказала, що вона — жінка ощадлива, грошей трохи відклала, а ще у неї квартира є, яка від мами їй дісталася, так що нам буде де жити в місті, аби я тільки її сина не забирала. в село. Ми стали жити у квартирі, у нас народилася донечка. Мої батьки жили далеко від нас, тому з села навідувалися до нас дуже рідко.

А мені дуже допомагала свекруха, навіть не знаю, як би я впоралася без неї. Свекруха вдавалася майже кожен день, все робила в нас вдома, і я була їй вдячна за допомогу і доброту. Якось, коли вже було прохолодно, ми помітили з Олегом, що його мама ходить у стареньких туфлях. Надворі якраз йшов дощ; мама роззулася і після неї залишилися мокрі сліди, потім і її курточка була в дірках. Я запитала маму чоловіка, чому вона не купить собі нове взуття, а вона сказала, що грошей у неї немає відкладених, тому вона заощаджує, щоб мати гроші на майбутнє – їй так спокійніше. Ми з Олегом купили мамі взуття, одяг, стали їй кілька разів на місяць привозити продукти, адже бачили, що мама все купує неякісне – акційні продукти, іноді термін придатності на них закінчений.

Ми розуміли, що мама вклала гроші у наше житло, тому стали їй допомагати, але згодом помітили, що економити на собі вона не перестала. Ті самі дешеві неякісні продукти, ковбаса дивного кольору, нічого не змінилося. А якось у гості до неї прийшов чоловік, мама його добре пригостила і після тієї вечері він тиждень був у стаціонарі. Свекруха дуже вибачалася, розуміла, що вчинила недобре і сама говорила: добре, що хоч онука не почастувала нічим, адже сама собі того не пробачила б. З того часу свекруха більше на їжі не економить, розуміє, що так не можна робити, а ми допомагаємо їй; я запевнила, що ми доглядатимемо її на старості років — і наша мама тепер спокійна.